Розчинені крила / Андрій Нікітін

Переді мною машини сновигають, виникають, зникають, знов виникають, зникають. А за стіною мене бажання чекають, кожен день мене знають, уважно спостерігають. Дивне кіно, я забув його суть. Хто нагадає? Хоча, не важливо. Йду я самотньо. Куди б повернуть? Хмари підкажуть, розчинені крила. Розчинені крила... Стрілка годинника все намотує кола. Простір мене навколо, наповнений чим завгодно. В натовпі я як всі, неабияк втішає. Проковтнути бажає, але душа заважає. Дивне кіно, я забув його суть. Хто нагадає? Хоча, не важливо. Йду я самотньо. Куди б повернуть? Хмари підкажуть, розчинені крила. Розчинені крила... Де мій початок у цій безмежній пустелі? Знов сиджу в каруселі, немов у власній оселі. Як зупинити цю плівку з безліччю кадрів? Мені треба піти вже, я так втомився від мандрів... Дивне кіно, я забув його суть. Хто нагадає? Хоча, не важливо. Йду я самотньо. Куди б повернуть? Хмари підкажуть, розчинені крила. Дивне кіно, я забув його суть. Хто нагадає? Хоча, не важливо. Йду я самотньо. Куди б повернуть? Хмари підкажуть, розчинені крила. Розчинені крила... Автор слів та музики: Андрій Нікітін